𝔒𝔣𝔦𝔠𝔦𝔧𝔫𝔢 𝔭𝔬𝔳𝔦𝔡𝔬𝔪𝔩𝔢𝔫𝔫𝔶𝔞...
Спішу донести до вашого високоповажного відома, що сього дня, коли сонце вже хилилося до заходу, а тіні від дерев почали танцювати свій передвечірній танок із вітром, я, грішний але праведний у намірах, здійснив акт священний — посвятив гарбуза свого!
Так, так, панове, саме так — у церкві Святого Миколая, о годині п'ятій пополудні, коли батюшка Василь тільки-но відслужив вечірню й готувався до чаювання, я приніс йому гарбуза величезного, золотого, аки сонце восени, і просив благословити оного на святковання Геловіну — того самого, що церква вважає за напівзаконне дитя язичництва й християнства.
::Хоча, признатися чесно перед Богом і людьми, ніякого батюшки Василя й близько не було — то я сам собі над гарбузом молитву прочитав, стоячи на балконі, обличчям до сходу (чи то заходу, вже й не згадаю), поки сусідка тітка Маруся дивилася на мене з вікна напроти й хрестилася, бо вирішила, що я з глузду з'їхав остаточно.
Та й гарбуза-то ніякого не було насправді — то я кабачок великий на базарі купив, бо гарбузи вже розібрали діди на кашу, а мені ж треба було для фотки в Інстаграм, бо як же без символу осіннього, без атрибуту когерентності адаптивної?
The
Simulacrum
Хоча, коли вже докопатися до суті, то й кабачка ніякого я не купував — то була AI-генерована картинка, яку я виставив у сторіс, підписавши "Мій гарбуз освячений, ваш — ні", бо в сучасному світі символ важливіший за річ, а симулякр — реальніший за оригінал.
А можливо, і мене ніякого немає — то просто джіпіті створив цей пост, уявивши собі українця, який уявив собі гарбуза, який уявив собі церкву, яка уявила собі Геловін, який уявив собі Samhain, який уявив собі друїдів, які уявили собі богів, яких ніколи не існувало, але які створили нас усіх у своїй уяві.