Josef
Müller-
Brock
mann.
Das Raster ist keine Fessel — es ist die Freiheit selbst.
Rapperswil, 1914
Zollikerberg, 1996
- Цюрих, Швейцарія
- International Typographic Style
Він не малював. Він рахував.
Він не декорував. Він думав.
І виявилось, що думати — це найкрасивіше
з усього, що вміє людина.
X:120 Y:240Кожна дуга подвоює радіус
Бетховен
і Математика
Коли музика стала числом
1955 рік. Цюрих. Йозеф Мюллер-Брокманн отримує замовлення на серію афіш для концертного залу Тонхалле. Він сидить за кресленням і думає про П'яту симфонію Бетховена. Та-та-та-ТАМ. Чотири ноти. Доля, що стукає у двері.
Будь-який інший дизайнер намалював би щось — профіль композитора, ноти, тіні. Мюллер-Брокманн робить інше. Він запитує: яка математична структура лежить під музикою Бетховена? Відповідь — концентричні дуги. Кожна наступна вдвічі ширша за попередню. Розміщені на кроці 11,25°. Розсікають площину, як звук розсікає тишу.
Дослідники роками ламали голову над розрізами цих дуг — і виявили: 360° ÷ φ = 222.49°. Золотий перетин. В афіші про класичну музику. Просто тому, що Бетховен сам, мабуть, чув φ у своїх тактах — навіть не знаючи цього числа.
Секта,
Якої не існує
Є одна таємна організація. В неї немає назви, немає рукостискань і обрядів посвяти. Але її члени зустрічаються в кожному великому соборі, в кожній гарній книзі, в кожному афіші, від якого перехоплює подих.
Почнемо з початку. З Єгипту — якщо ви хочете офіційну версію. Або ж із тієї миті, коли якась мавпа в африканській савані вперше відчула різницю між симетрією і хаосом і вирішила, що симетрія — краще. Число φ = (1+√5)/2 ≈ 1.618 нікуди не ховалося. Воно просто чекало, поки його помітять.
Євклід описав його близько 300 року до н.е. як «розподіл відрізка у крайньому й середньому відношенні». Скромно. Ніякої містики. Але вже Лука Пачолі в 1509 році — математик, друг Леонардо, учасник тих самих венеціанських вечерь, де говорили про анатомію, Платона й вино — назвав це «Divina Proportione». Божественна пропорція. Леонардо проілюстрував книгу. Так почалось.
Від Піфагора до Рапперсвіля. Лінія не переривалась жодного разу.
Середньовічні писці — невідомі, безіменні ченці в скрипторіях — будували свої манускрипти за пропорціями, які ніхто їм не пояснював. Дослідник Ян ван де Граафф у XX столітті виміряв сотні середньовічних книг і реконструював метод — так званий «таємний канон». Поля сторінки: внутрішнє = 1, верхнє = 1, зовнішнє = 2, нижнє = 3. Пропорція текстового блоку дорівнює пропорції сторінки. Де вони цьому навчились? Ніде. Вони просто бачили — й відчували.
Потім прийшов Іоганн Гутенберг з його друкарським верстатом, і дослідник Рауль Розаріво довів, що перша Біблія Гутенберга теж побудована за золотим каноном.
Якщо це секта — то найвеличніша з усіх. Членський квиток пишеться самим Всесвітом.
Людина,
Яка Ненавидiла
Симетрію
Мюллер-Брокманн ненавидів симетрію. Дослівно. «Симетрія й центральна вісь — це те, що характеризує фашистську архітектуру,» — казав він. Модернізм і демократія відкидають вісь. Він це говорив серйозно.
Народжений 1914 в Рапперсвілі, він навчався архітектурі, літературі, анатомії й психології одночасно — як усі геніальні швейцарці, які не могли вибрати між точністю й красою і вирішили взяти обидві. Відкрив власну студію в Цюриху у 1936-му. Двадцять два роки. Спеціалізація: фотографія, виставковий дизайн, графіка.
Перехід до абстракції
На початку 1950-х він починає серію афіш для Musica Viva — концертного циклу в Тонхалле. Тут все змінюється. Він замінює малюнок на математичну сітку. Замінює шрифти з засічками на безсерифні. Замінює кольорову палітру на чорне, біле й один акцент.
Де візьмуть початок ці сітки
Мюллер-Брокманн не вигадав сітку. Він її систематизував — і цим заробив безсмертя. Його джерела:
- Баухаус де рукоділля зустрілося з індустрією
- Де Стіль де Мондріан доводив, що горизонталь і вертикаль — це вся вічність
- Конструктивізм де Родченко показав, що смерть декоративності є народженням сили
- Ян Чіхольд Цей тихий німецько-швейцарський тиран типографіки
Ян Чіхольд написав «Die Neue Typographie» у 1928 році і «Форма книги» у 1979-му — і обидві рази сказав одне й те саме: «Методи й правила, вдосконалені протягом сторіч, незрівнянні. Щоб створювати досконалі книги, ці правила треба повернути до життя.» Він ішов від середньовічних манускриптів до сучасного гравера — і ніде не бачив розриву. Лише одну лінію.
"«Зменшення кількості візуальних елементів та їх включення до системи сітки створює відчуття компактного планування, зрозумілості та ясності, і вказує на впорядкованість дизайну. Ця впорядкованість надає інформації достовірності і вселяє довіру.»
— Grid Systems in Graphic Design, 1981
Довіра. Ось що означає хороший дизайн. Не краса — а довіра. Це, мабуть, найнімецькіша думка, яку коли-небудь думав швейцарець.
Заппа,
Аndрухович &
Порядок як революція
Chaos vs Ordnung
Є один парадокс, який переслідував Мюллер-Брокманна до кінця. Він ненавидів безладний дизайн. Він казав: «Деякі поставили собі за мету зробити типографіку нечитабельною… Нечитабельність стає художнім проектом. Я не хочу читати такі речі.» Він критикував Нейвіла Бродія. Він критикував Девіда Карсона. Молоде покоління панків від дизайну, що рвало сітку голими руками (Der Raster-Terror).
Але ось що цікаво: Фрэнк Заппа — людина, яка ввела у вжиток слово «фрікаут» і записала 62 альбоми за 30 років — будував свої аранжування на тій самій математичній строгості.
Його ноти аналізували музикознавці й знаходили там Стравінського, Варезе, сонатні форми. Хаос зовні — залізний скелет всередині.
Юрій Андрухович пише кучеряві романи, де галицький карнавал зустрічає постмодерний роман. Але кожна його книга тримається на жорсткій конструкції — арках, симетріях, лейтмотивах.
Hallgrímskirkja в Рейк'явіку — бетонний собор, що виростає з базальтових стовпів. Архітектор Гудйон Самуельсон дивився на ісландський базальт — шестигранні стовпи охолілої лави — і відтворив їх у бетоні. Природа дала форму. Людина дала масштаб. Ті самі стовпи. Та сама математика кристалізації. Але тепер вони несуть 74 метри вгору, і на вершині хрест.
Мюллер-Брокманн зрозумів би.
Він завжди знав: найкращий дизайн — це коли форма знайдена, а не вигадана. Коли ти підслухав її у Бетховена, або у бджоли, або у хрестоподібному склепінні готичного нефу — і лише переклав мовою, яку люди можуть тримати в руках.
За рік до смерті, у 1995-му, він погодився дати дозвіл на тиражування трьох афіш — «Beethoven», «Musica Viva», «Stravinsky, Fortner, Berg». Він мав підписати відбитки, але помер до завершення проекту. 180 примірників. Без підпису. Останній жест людини, яка все своє життя говорила:
«Підпис дизайнера не має значення. Має значення повідомлення.»
Ключові роботи
- Beethoven Concert Poster 1955
- Musica Viva Series 1951–1972
- Grid Systems in Graphic Design 1981
- SBB Railway Identity 1982
- IBM Consultant Work 1967+
Впливи
- Jan Tschichold Нова типографіка
- Bauhaus Форма слідує функції
- De Stijl Сітка як філософія
- Constructivism Родченко, Лісіцький
- Fibonacci / φ
«60 років я виробляв безлад у файлах, кореспонденції й книгах. У своїй роботі ж я завжди прагнув чіткого розташування типографічних і образотворчих елементів.»
— JMB, за рік до смерті
Josef Müller-Brockmann — 1914–1996
Die Ordnung ist der respekt